НАВІДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАВІДАТИСЯ, аюся, аєшся, дек.
1. Заходити до кого-небудь, куди-небудь; навідувати, відвідувати когось. Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); Старий Ключман, звісний на всю околицю лихвар, почав щораз частіше навідуватися до панів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 120); Терентій не сумнівався, що Мар’ян знову навідається до оселі, щоб пом’янути в ній Фросину (Михайло Стельмах, I, 1962, 183); * Образно. Вже кілька днів перестав навідуватися передранковий приморозок (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 7).
2. рідко. Дізнаватися, довідуватися про кого-, що-небудь. Учора надвечір проходив Толя із своїми друзями повз двір Мармази, і каже Толя хлопцям, щоб вони почекали, а він забіжить до діда, навідається, може сьогодні той дасть йому перепела в клітці (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 103).