НАВІДРІ́З, НАОДРІ́З, присл. Рішуче, категорично, зовсім. Вона навідріз каже Якимові: Забий жінку перше! (Іван Франко, XVI, 1955, 76); Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (Олесь Гончар, II, 1959, 131).
НАВІДРІЗ
Тлумачення слова