НАВІ́ДМАШ, присл. Те саме, що навідліг. Коропов зміряв поглядом Замримуху з ніг до голови, навідмаш відчинив двері й показав на мішок (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 152); Не схибить в ударі Навідмаш рука. Діждалися кари — Рубай біляка! (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 99).
НАВІДМАШ
Тлумачення слова