НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навернути;
// у знач. прикм. Навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості (Іван Франко, I, 1955, 183); [Петерсон:] Буде значно краще, коли він повернеться.. живий, цілий, непошкоджений і .. навернений (Ярослав Галан, I, 1960, 438);
// у знач. ім. навернений, ного, чол. Той, хто змінив віросповідання. До всякого наверненого треба ставитися поблажливо (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 103).
НАВЕРНЕНИЙ
Тлумачення слова