НАВЕДЕНИЙ

НАВЕ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навести. Великі жерла гармат наведені в море (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 301); — Щоб мені сю мить була наведена [справка]! (Панас Мирний, I, 1954, 288); Наведені через Стрину два мости застановлені возами (Яків Качура, II, 1958, 460); Половина пожовклого листу на шовковицях блищала, ніби наведена золотом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 74);
//  у знач. прикм. Багато хто в своїх плюшових кріслах буквально зігнувся, повертаючи й задираючи голови на гальорку, ніби саме там можна було побачити наведені жерла гармат (Олександр Довженко, I, 1958, 49); Наведений вірш розкриває нам тайну авторової творчості (Василь Еллан, II, 1958, 181);
//  наведено, безос. присудк. сл. Коли додому повернувся старий Рубан і побачив, який наведено порядок та чистоту, він мимоволі посміхнувся в довгі вуса (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 82).