НАВДАЛУ́, присл., розм. Те саме, що навмання. Пустившись навдалу, Котився світом я (Максим Рильський, Поеми, 1957, 268); Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним [собакою], що навдалу ішов шукати якогось пожитку (Іван Микитенко, II, 1957, 246).
НАВДАЛУ
Тлумачення слова