НАВАНТА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навантажити. По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу (Степан Васильченко, I, 1959, 111); З настанням ночі ринули до висоти підводи, навантажені боєприпасами (Олесь Гончар, III, 1959, 47);
// у знач. прикм. В нас раз у раз під вікнами брязкіт навантажених возів, овечі та коров’ячі голоси (Леся Українка, V, 1956, 343); Химерним якимсь караваном ішли навантажені люди і десь зникали в туманних обіймах Кампир-Равату (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 149);
// навантажено, безос. присудк. сл. Незабаром уже машину навантажено вщерть (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 258).
НАВАНТАЖЕНИЙ
Тлумачення слова