НАВАНТА́ГА, и, жін., рідко. Те саме, що навантаження. — Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 327); Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини… (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 78).
НАВАНТАГА
Тлумачення слова