НАВА́ЛОМ, присл.
1. Безладною купою. Зберігати покришки [шин] у штабелях або навалом заборонено (Підручник шофера.., 1960, 246);
// Насипане купою, без упаковки; насипом. В багато колгоспів не завезено тару для перевозки овочів; помідори та огірки транспортують навалом, через що значна їх частина псується (Радянська Україна, 27.VII 1959, 1); Такі автомобілі [з відкритою вантажною платформою] в основному використовуються для перевезення різних вантажів навалом або в тарі (Підручник шофера.., 1960, 288).
2. Всією вагою. Заплющила [Наталія] очі, розкинула руки, навалом похилилась на його (Степан Васильченко, Вибр., 1944, 125).
3. Те саме, що навально. Гнали Врангеля навалом, Вбрід форсуючи Сиваш (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 72).