НАВАЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАВАЛИТИСЯ, валюся, валишся, док.
1. Налягаючи, тиснути своєю вагою. Ті, що стояли далі, витягали шиї та навалювались на других, щоб було видніше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 276); [Орлюк:] Коли мене ранили, я навалювався на тебе всією вагою, і ти тягла мене з поля бою (Олександр Довженко, I, 1958, 373); Усією вагою Друзь навалився на кийок (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 210); Кінь навалився на одну оглоблю та й переломив її (Україна сміється, I, 1960, 96); * Образно. Нічого вже не можна зрозуміти, — сон навалюється, м’який, волохатий (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 209); Засмученим поглядом стежив [Гриць] за Улькою, на яку навалилось тяжке, непоправне лихо (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 130).
2. розм. Швидко і несамовито нападати. Валківські козаки охороняли межу від нашестя хижих тварин. Татари навалювалися з півдня, пробираючись муравським шляхом (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 5); Два полки Косінського з гетьманом на чолі вихопилися з-за горба і навалилися на черкасців з флангу (Іван Ле, Наливайко, 1957, 93); * Образно. Фашизм навалився на нашу країну з страшенною силою і жорстокістю, анітрохи не приховуючи своїх планів (Олександр Довженко, III, 1960, 50).
3. розм. Падати, сипати у великій кількості. Навалившись важкими, вологими пластами, прим’яв [сніг] до землі кущі і пригнув, розкошлатив гілля дерев (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 149).