НАВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навалити 1, 2, 4. Я мусив обминати цілі гори різнородного грузу, балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (Олесь Гончар, III, 1959, 61);
// у знач. прикм. Обійшов [Курбала] бурт наваленої руди і, оглядаючи місцевість, попростував до гори (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 201);
// навалено, безос. присудк. сл. В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 78); На канапі купою навалено мерзлої білизни (Андрій Головко, II, 1957, 563).
НАВАЛЕНИЙ
Тлумачення слова