НАВА́Л, у, чол.
1. Дія за значенням навалити, навалювати 1, 2, 4. Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль [хвиль] (Іван Франко, VIII, 1952, 194).
2. Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча. О, він проб’є навали крижані, Обійде льодові пливучі гори!.. (Микола Руденко, Ленінградці, 1948, 6); * Образно. Звучали трембіти в небеса, горіли свічі, голосили жінки, а серед навалу всіх тих звуків, мов труба, гримів дикий голос Юраша (Гнат Хоткевич, II, 1966, 262).