НАУЩАТИ, аю, аєш, недок., НАУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех., заст.
1. Наставляти, навчати. — Бувай же, — каже, — здоров, панотче і пане полковнику! Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козаковання [козакування] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 55).
2. Підмовляти, підбурювати проти кого-, чого-небудь. Вельможі царство збунтовали [збунтували], Против царя всіх наущали (Іван Котляревський, I, 1952, 186); Сидимо та читаємо, інші сміються, другі мовчать та слухають, — мене нечистий і наустив. — Господи! Якби я, — кажу, — вмів такі вірші складати, я б і в протопопи не пішов… (Данило Мордовець, I, 1958, 59).