НА́ТИНА, и, жін., діал. Дика лобода. На протилежнім кінці картопляної нивки з-посеред високих рядків і напіввисохлої патини мигнула йому чорна, обстрижена голова одного з братів (Іван Франко, VI, 1951, 144); Настя пригадала, що їй треба ж нарвати на городі натини корові, і вона разом із Сонею одразу зникла (Степан Васильченко, II, 1959, 194).
НАТИНА
Тлумачення слова