НАТИ́КАТИ див. натика́ти 1.
НАТИКА́ТИ 1, аю, аєш, недок., НАТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. Втикати певну кількість чогось у що-небудь. Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пір’ям (Панас Мирний, IV, 1955, 235); Захотіла вража баба молодою бути, Натикала на намітку зеленої рути (Україна сміється, I, 1960, 343).
НАТИКА́ТИ 2, аю, аєш, недок., НАТКНУ́ТИ, ну, неш, док., перех.
1. Насаджувати на щось гостре. Рибалка удочку закинув, Наткнувши на гачок Чималий черв’ячок (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 132); Здеру по шматочку три шкури, А далі на палю наткну сатану (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 223);
// розм. Надівати, поміщати на що-небудь. Прийшов Старий, і той над Косим реготавсь, На ніс наткнувши окуляри (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 178).
2. розм. Наштовхувати, направляти на що-небудь. Брак добрих акторів був слабою стороною вистав 1848-1850 років, на що натикає також вищенаведений допис Качковського з Коломиї (Іван Франко, XVI, 1955, 245); Він [наймит] і йде до діда і каже: — Здрастуйте! Люди казали мені, що вам треба робітника, так мене наткнули, і я прийшов (Українські народні казки, легенди.., 1957, 327).
НАТИКА́ТИ 3, аю, аєш, недок., НАТКА́ТИ, тчу, тчеш, док., перех.
1. Тчучи, виготовляти яку-небудь кількість чого-небудь. Баба наткала та нашила тілько, що грядки [жердки] під полотнами та коверцями вгиналися. Дід не раз аж говорив зі злості, кому вона тілько.. нашиває та натикає (Василь Стефаник, I, 1949, 144); Дівчата натчуть білосніжні полотна (Андрій Малишко, Любов, 1946, 17).
2. Робити узори на тканинах за допомогою ткання. Натикати квітки (Словник Грінченка).