НАТУРАЛІ́ЗМ, у, чол.
1. Реакційна ідеалістична філософська теорія, яка намагається пояснити розвиток суспільства законами природи.
2. Напрям і творчий метод у буржуазному мистецтві і літературі, який з фотографічною точністю відображає поодинокі явища життя, заради зовнішньої правдоподібності ігнорує художнє узагальнення, типізацію, показ суттєвого в суспільному житті. Як і Чернишевський, Шевченко виступає проти відступів від життєвої правди і разом з тим — проти натуралізму в мистецтві (Про мистецтво театру, 1954, 58); Мистецтво соціалістичного реалізму виховувалось у боротьбі з формалізмом і натуралізмом, з потворними проявами буржуазної ідеології (Радянська Україна, 10.III 1957, 1).