НАТОВКТИ, вчу, вчеш, док., перех.
1. Товчучи, виготовити що-небудь. — Вгощайтеся і ви. Свіжий кріпак. Допіру жінка натовкла, — спокійно говорив.. Барило (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 384);
// Стовкти яку-небудь кількість чогось.
2. розм. Щільно наповнити чим-небудь. — То я книжками так натовк свої валізи (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 7); * Образно. Природа не дуже багато натовкла розуму в голову пристава четвертого стану (Михайло Стельмах, I, 1962, 581).
3. розм. Побити кого-небудь. — Ви не знаєте, скільки я з тими бахурами день у день нагризуся, намучуся, скільки їх натовчу (Іван Франко, VI, 1951, 153).
♦ Натовкти морду (пику) кому, вульг. — побити кого-небудь по обличчю. — Пику натовчу, хоч ти мені й батько (Степан Васильченко, I, 1959, 148); Двом американцям просто серед білого дня на Графській пристані [в Севастопольському порту] якісь матроси натовкли морду (Олесь Гончар, II, 1959, 347); Натовкти [під] боки ([в] потилицю) кому або кого — побити кому-небудь боки (потилицю); побити кого-небудь. [Юхим:] А я собі думаю: лежи ти й зверху, а я тобі зісподу натовчу мовчки боки (Степан Васильченко, III, 1960, 80); — Всього доводиться терпіти.. А як не в лад загавкаєш на пана, То ще й під боки натовчуть (Леонід Глібов, Байки, 1959, 185); — Та піди та побий їй морду, та натовчи добре потилицю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 336); Зіпхнув [будівничий] чоловіка з муру, і налаяв щонайпоганшими словами, ще й в потилицю натовк (Іван Франко, V, 1951, 302).