НАТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натовкти 1, 2. Кисет натовчений махоркою;
// натовчено, безос. присудк. сл. * Образно. — Дурний ти, мов колода, а не журишся. Гадаєш, розуму випитую? Не так багато його натовчено в тебе (Михайло Стельмах, I, 1962, 94).
НАТОВЧЕНИЙ
Тлумачення слова