НАТО́ПТУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до натоптувати.
2. у знач. прикм., розм. Те саме, що натоптаний 2. У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік, з лисиною на голові, з круглим, гладко виголеним лицем (Панас Мирний, I, 1954, 322); Мати встигла вже добре засмагнути, була кругленька, натоптувана (Олесь Донченко, VI, 1957, 341).