НАТО́ПТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до натоптати. Натоптаний нами ешелон скажено нісся на захід (Андрій Головко, I, 1957, 59); * Образно. Аж до левади тягнеться її садок, густо натоптаний спіднизу кущами смородини, калини (Степан Васильченко, I, 1959, 270); Сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем (Михайло Стельмах, II, 1962, 89);
// у знач. прикм. Катерина від стіжка принесла натоптаний фартух сіна і поклала в жолоб (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 14).
2. у знач. прикм., розм. Міцної будови, повний, гладкий (про людину). Це був молодий ще, але натоптаний чоловік, кругловидий і вгодований (Іван Микитенко, II, 1957, 284); Він слухає якісь гарячі доводи присадкуватого, натоптаного дядька (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 134).
3. діал. Уторований. Та ось він покинув натоптані стежки (Іван Франко, VIII, 1952, 33).