НАТОМІСТЬ.
1. присл. Замість чого-небудь. Онися Степанівна одвезла в Богуслав на ярмарок трохи не повний віз мішків з борошном, а натомість привезла додому одну голову сахару та один фунт чаю (Нечуй-Левицький, III, 1950, 188); Чернишеві вже вдалося подавити кілька вогневих точок, але натомість оживають інші (Олесь Гончар, III, 1959, 239).
2. у знач. протиставного спол., розм. Уживається у знач. зате, однак. Валене його не викликав. Натомість він прийшов сам у кабінет Крайнева (Вадим Собко, Граніт, 1937, 39); Собака підповз щільно до Фелікса і не вкусив його. Натомість він лизав хлопцеві ноги й тоненько скавучав знайомим голосом (Юрій Яновський, II, 1954, 44).