НАТХНЕ́ННИЙ, а, е. Сповнений, пройнятий натхненням; пристрасний. Серед тих чорних хмар [проповіді], як білий невинний голуб, здіймалась у височінь огрядна постать натхненного проповідника (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 324); Колгоспний лад підняв трудове селянство до небаченої натхненної творчості (Літературна газета, 10.XII 1953, 1);
// Сповнений благородства, душевної краси. Обличчя дівчини стало таким же променистим і натхненним, як і в хвилини змагання (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 9); * Образно. Звелася Полтава велична, натхненна, Шумує над морем ланів (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 220).
НАТХНЕННИЙ
Тлумачення слова