НА́ТЯ́ЖКА, и, жін. Неправомірне допущення чого-небудь, штучність. Думка про «Слово о полку Ігоревім» як про попередника дум XVI—XVII ст. спокуслива.. Аналогії з радянською поезією в даному випадку, звичайно, можуть здатися натяжкою (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 118); Читач суворий: він ніколи не простить письменникові натяжки, фальші, брехні (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 39).
НАТЯ́ЖКА, и, жін. Дія і стан за знач. натягати 1, натягти 1 1 і натягатися 1, натягтися 1. Екіпажі повискакували з люків, зосереджено, без команди, ще раз почали оглядати машини: перевіряли ходові частини, натяжку гусениць, пальці ведучих коліс (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 647).