НАТЯГНЕНИЙ

НАТЯ́ГНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натягнути 1—4. — Ви, певно, не гадали ніколи над тим, що струна, натягнена над міру, вривається (Ольга Кобилянська, I, 1956, 174); Вся площа була розбита на малюсінькі дворики, розгороджені один від одного колючим дротом, натягненим на стовпчики (Іван Сенченко, Опов., 1959, 71); На березі працювали вантажники в мішках, згорнутих, натягнених на голови, як шоломи (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 4);
//  у знач. прикм. У дверях за Станком з’явився Грач із натягненим луком (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 341);
//  натягнено, безос. присудк. сл. В грудях у парубка немов теж натягнено струну одиноку, і бриніла вона тоскно й боляче (Андрій Головко, II, 1957, 82).