НАТЕРПІТИСЯ

НАТЕРПІТИСЯ, терплюся, терпишся; мн. натерпляться; док., чого і без додатка, розм. Зазнати, перенести багато тяжкого, неприємного; настраждатися. — Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 109); Кожний з них [ткачів] якийсь прибитий, мов той старець, що вже натерпівся без краю (Леся Українка, IV, 1954, 211); Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той по праву достаток і щастя укосить (Андрій Малишко, Любов, 1946, 17); Натерпівся старий у синовій хаті, тож йому хочеться душу перед молодими одвести (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 232).