НАСИПАНИЙ

НАСИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насипати. Подушка пекла його голову й лице, неначе вона була насипана жаром (Нечуй-Левицький, I, 1956, 456); За селом, між толокою й лісом, височіла над кручами давня, не знати коли й ким насипана могила (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 116);
//  у знач. прикм. За цифрами він яскраво бачив живе діло, бачив рівні шеренги струнких свердлових вишок, що мають вирости на новій насипаній території (Олесь Донченко, II, 1956, 93);
//  насипано, безос. присудк. сл. Тільки в єпископа — повні комори, — Божого дару насипано гори (Павло Грабовський, I, 1959, 240); Високі насипано могили над трупом нападника! (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 5).