НА́СИП, у, чол.
1. Штучне земляне підвищення. Ліворуч видно було високий насип (Іван Ле, Право.., 1957, 115); Іван в річковій воді вимив ноги, пройшовся по насипу вузькоколійки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 61).
2. Насипана купа чого-небудь. Зберігаючи кукурудзу, треба встановити систематичний контроль за її станом, оглядаючи її і вимірюючи температуру в насипі качанів (Наука і життя, 9, 1956, 22).
3. діал. Напірник. У ванькирі поміж ліжками, на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах, при столику.. сиділо кілька грушатицьких селян (Іван Франко, VIII, 1952, 18).