НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до насидіти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 305);
// у знач. прикм. Вони схоплювалися з своїх насиджених снопів, обтрушували спідниці, притупували ногами, гріючи їх (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 150).
♦ Насиджене гніздо (кубло) — житло, місце, де хтось прожив тривалий час. Передавши справи новому лісничому, Архип Спиридонович покинув насиджене кубло (Натан Рибак, Час, 1960, 124); Насиджене місце (містечко) — місце проживання або місце роботи, до якого звикли, посідаючи його протягом тривалого часу. Багаті купці, лихварі покидали насиджені місця, переселялися з Покуття на Поділля (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 235); Іванові неохота кидати насиджене містечко, де перепадає фураж або жива копійка! (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 40).
2. у знач. прикм. Те саме, що пересиджений. Євдокія Марківна звелася з призьби, потерла долонею насиджену ногу.., стомленою ходою пішла до хати (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 64).