НАСИЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАСИТИТИСЯ, ичуся, итишся, док.
1. Задовольняти потребу в їжі; наїдатися вволю, досита. Двоє чи троє мовчазних чоловіків у напіввоєнній одежі повільно і ґрунтовно насичувались за столом (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 222); Коли всі наситилися, дідусь зібрав усі дрібки і недоїдки і виніс перед хату (Іван Франко, IV, 1950, 158);
// перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін., вдовольнятися чим-небудь. — Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (Максим Рильський, I, 1960, 250); Не може одірвати очей [Емене] від дивовижного видовиська, не може насититися ним… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Він так поспішав, ніби не міг насититись роботою (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 64).
2. Просякати чим-небудь, убирати в себе щось, розчиняти в собі велику кількість чого-небудь. Інколи [вода] настільки насичувалася йодом, що її не можна було пити (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 516); Ранками долину заволікали густі тумани з мрякою: земля насичувалася вологою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 197); Оранжерейною теплінню наситилося вогке.. повітря (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 196).