НАСИ́ЧЕНІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до насичений. Надмірна насиченість організму органічними кислотами порушує обмін речовин, функціональну діяльність печінки (Колгоспник України, 8, 1962, 12); Краса молодого сучасника — в духовній насиченості його життя, в інтелектуальному і емоційному багатстві (Вітчизна, 9, 1963, 169); Насиченість соціалістичного сільського господарства технікою дала можливість повністю механізувати багато процесів (Історія УРСР, II, 1957, 701).
2. Великий ступінь вмісту чого-небудь. В народних килимах, як правило, вживається досить обмежена кількість кольорів, але завдяки їх насиченості, вдалому добору і поєднанню досягається яскраве і сильне колористичне звучання (Народна творчість та етнографія, 2, 1963, 62).