НАСВИСТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСВИСТАТИ, ищу, ищеш і истиш, док.
1. перех. Відтворювати свистом який-небудь мотив, мелодію і т. ін. Чіпка.. якийсь веселий, радий. Знай, насвистує крізь зуби веселу пісню, попихкуючи люлькою (Панас Мирний, II, 1954, 221); За бочками вже походжали два якісь матроси, весело насвистуючи мотив з опери (Василь Кучер, Голод, 1961, 147).
2. тільки недок., неперех. Створювати свистячі звуки, свистіти (перев. не на повну силу). Тиміш сідає на призьбі, стиха насвистує, щось думає (Степан Васильченко, III, 1960, 69); Тихо насвистуючи і пильно вглядаючись у вечірні сутінки, Павло йшов понад річкою (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 10); * Образно. Поїхали. А візок наш скрипить і деренчить… І хлюпає, і насвистує. Ніби не візок, а фісгармонія (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 45).