НАСУПРОТИ, рідко НАСУПРОТИВ, присл., розм.
1. Прямо перед ким-, чим-небудь; на протилежному боці. Захід сонця зайнявся полум’ям і насупроти обдав ярким світом гребінь гори з могилами (Олекса Стороженко, I, 1957, 334); Звернувся [Давид] до якогось громадянина, що лежав на лавці насупроти, і попрохав його сісти (Андрій Головко, II, 1957, 7);
// у знач. прийм., з род. в. Уживається при вираженні розміщення кого-, чого-небудь перед ким-, чим-небудь; на протилежному боці від когось, чогось. Олекса присунув собі стілець і сів насупроти мене (Іван Франко, I, 1955, 223); Насупроти водокачки розрісся Сонячний парк (Леонід Первомайський. Невигадане життя, 1958, 43).
2. Всупереч, наперекір кому-, чому-небудь. Катам насупроти ставай За визволення чоловіка (Павло Грабовський, I, 1959, 557); Він не шукав зустрічей з дівчиною, бо боявся сам собі признатися, що хоче їх, але сама доля розсудила інакше, і він не міг піти насупроти (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 20).
3. Те саме, що назустріч. — Що там таке? — заговорила стара, йдучи насупроти (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 135); Літаки у димовій імлі летять один одному насупроти (Микола Руденко, Ленінградці, 1948, 48); Вона вхопила обома руками ратище і.. поставила його насупротив медведиці (Іван Франко, VI, 1951, 18).