НАСУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУПИТИ, плю, пити; мн. насуплять; док., перех., розм.
1. Виражаючи незадоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба. Грицько насуплює брови, сміливо прочиняє двері й увіходить у залу (Степан Васильченко, I, 1959, 159); Він насуплює брови, люто блимає маленькими сірими очима (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 13); Званое насупив своє широке обличчя з гострими вилицями (Олесь Донченко, II, 1956, 89).
2. рідко. Те саме, що насувати 1. Млявий сумнів пробіг по юрбі. Кому кашкет на очі насупив, в кого вихватив і кинув гвинтівку додолу (Андрій Головко, I, 1957, 75).