НАСТИ́РНИЙ, а, е. Те саме, що настирливий. — Цей безпритульний Томмі — Дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, чорт його побери! (Микола Бажан, Роки, 1957, 195); Зобгавшися на соломі, Корецький дивився в темряву, слухаючи одностайний плюскіт настирного осіннього дощу (Борис Грінченко, I, 1963, 515); Старий ще говорив, але, за своїми настирними думками, Бош вже погано чула його (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 262); — Він же у Чепіжки працює. Скоро вже сам хомути робитиме. — Там такий настирний хлопець, — додала від себе мати (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 255).
НАСТИРНИЙ
Тлумачення слова