НАСТРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРОЧИТИ, рочу, рочиш, док., перех.
1. Вистрочувати що-небудь на чомусь.
2. Нашивати, пришивати що-небудь за допомогою строчіння.
3. тільки док., перен., розм. Швидко написати що-небудь. [Храпко:] Зараз же сяду та настрочу жалобу, хай припнуть тебе, бісова вовцюго!.. (Панас Мирний, V, 1955, 200); Чужоземець додумався враз Листа настрочить (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 278).