НАСТОБІСІТИ, ію, ієш, док., фам. Дуже набриднути, надокучити. Настобісіла йому Микитина сестра, білява Євгена — пухла і плаксива… (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 66); О! Як настобісіли ці «добрі люди», як часто згадує про них мати, а не скаже, хто вони… (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 92);
// безос. Їхати настобісіло.
НАСТОБІСІТИ
Тлумачення слова