НАСТІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється з наполегливістю, завзяттям; сповнений наполегливістю, завзяттям. Максим прожив у Чернігові тиждень і, незважаючи на настійні умовляння матері побути ще, став збиратися в дорогу (Натан Рибак, Час, 1960, 138); Я вважав, що найкращий спосіб виправлення вад — це настійний показ позитивного прикладу (Олександр Довженко, III, 1960, 208).
2. Дуже потрібний; невідкладний. Широке впровадження громадських начал у діяльності культурно-освітніх закладів є настійною вимогою самого життя (Комуніст України, 5, 1962, 53); Є настійна потреба в написанні великих монографій (Мовознавство, XVII, 1962, 30).