НАСТЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настелити. Ударила [щука] хвостом об воду — став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, .. а поміст склом настелений (Українські народні казки, 1951, 178); Біля берега стояв пором — два великих човни з настеленими на них дошками (Олесь Донченко, V, 1957, 567);
// настелено, безос. присудк. сл. Панський каретний сарай було перетворено в клуб, настелено сцену (Олесь Гончар, II, 1959, 28).
НАСТЕЛЕНИЙ
Тлумачення слова