НАСТА́ВНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до наставник 1. Вона з’явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 91); Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 496).
НАСТАВНИЦЯ
Тлумачення слова