НАСТА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насталити. По тій цілині якась таємна, незрима рука веде плуг — нехитрий, звичайний хлопський плуг, з добре насталеним, блискучим лемешем (Іван Франко, VII, 1951, 53); Легко опустивши руку, він торкнувся ручки довгого, дбайливо насталеного кинджала (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 418); * Образно. Дівчина глянула твердим, насталеним поглядом прямо у вічі Василеві (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 20).
НАСТАЛЕНИЙ
Тлумачення слова