НАСПОДІ.
1. присл. У нижній частині, у глибині чого-небудь, на дні. Семен витяг із торбинки хліба, кілька яблук і намацав насподі шматок сала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97); — Вугляний трюм я уявляю собі в пароплаві десь насподі, аж під машинами (Юрій Яновський, II, 1958, 133);
// Під чим-небудь. — На мені було дві сорочки: одна зверху, чорна й подрана, а друга насподі, біліша й не подрана (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 35).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вираженні місця дії у нижній частині, на дні чого-небудь. Худоба робить різні звороти, ніби крізь каламу тну воду бачить насподі ріки дорогу (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 154).