НАСОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСОЛИТИ, солю, солиш, док.
1. перех. Солінням заготовляти яку-небудь кількість чогось. Насолити бочку капусти; Насолити кілька тонн риби.
2. перех. Класти сіль у що-небудь, посипати сіллю щось. Галя густо насолила дітям хліб цупкою сірою сіллю (Борис Грінченко, I, 1963, 278);
// Класти у що-небудь багато солі; пересолювати. Насолила так, що й їсти не можна.
3. неперех., перен., розм. Робити неприємності, шкодити кому-небудь. Чим більше насолить сусіду, як не язиком? (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 185); Вмів Конопельський насолити учителям (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 126).