НАСМІ́ШНИК, а, чол. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 217); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники — хтозна-які! (Олесь Донченко, VI, 1957, 427).
НАСМІШНИК
Тлумачення слова