НАСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Довідатися з розповідей, чуток про що-небудь; прочути.
2. Багато почути, довідатися. * Образно. Повноводий Славуто! Немало наслухав І немало зазнав на віку (Леонід Первомайський, I, 1958, 210).
НАСЛУХА́ТИ, аю, аєш і рідко НАСЛУХУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех. Напружуючи слух, старатися почути що-небудь; прислухатися. Розкрив [Семен] широко заспані очі, наслухає: ..це парубки співають! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 100); Він довго лежав з відкритими очима, наслухав, як десь далеко на лугу радісно виграє Петрів баян… (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 23); Ходить [Підпара] страшний, високий, волочить тінь за собою.. і все наслухує (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 68); Хворий підвів голову, наслухував хвилину (Мирослав Ірчан, II, 1958, 177).
2. перех. Те саме, що слухати. В вишневім саду Ночувала, різних пташок Наслухала (Народна лірика, 1956, 312); Любили наслухати Молодші про одважних гайдамак (Максим Рильський, II, 1957, 30);
// Слухати, прислухатися потайки; підслухувати. Розмову десь-то наслухала крізь вікно (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 26).