НАСЛІ́ДИТИ див. наслідувати.
НАСЛІДИ́ТИ, джу, диш, док., розм. Забруднюючи, залишити сліди на чому-небудь. — А ти куди, проклятий? Агуш! бач — наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 20); Хто б це міг вигадати, крім графа Володимира Романовича, наслідити брудними чобітьми на паркеті? (Олесь Донченко, III, 1956, 17).