НАСЛІ́ДУВАЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до наслідування. Вчителі, продумано використовуючи наслідувальні психічні процеси, можуть досягнути великого виховного ефекту (Радянське літературознавство, 2, 1965, 64).
2. Який є результатом наслідування чужих зразків; позбавлений самостійності. Попри учнівський і наслідувальний характер багатьох віршів, збірка «На білих островах» [М. Рильського] все ж засвідчила появу неабиякого таланту (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 17).