НАСЛІ́ДНИЙ, а, е. Який став наслідником престолу. У березні 1848 р. в Берліні відбувалися грізні демонстрації. Наслідний принц Вільгельм віддав наказ стріляти в народні збори (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 151);
// Який передається в спадщину. [Інгігерда:] Ярослав Відняв у тебе Новгород! Відняв Уділ наслідний родичів моїх! (Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1946, 59).
НАСЛІДНИЙ
Тлумачення слова