НА́СЛІДЦІ, присл., діал. Слідом; вслід. Селаброс. рушив наслідці за нею (Нечуй-Левицький, V, 1966, 140); Слава його козацькая, виявилось, ішла за ним наслідці і нічого доброго йому не обіцяла (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 246).
НАСЛІДЦІ
Тлумачення слова