НАСЛАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наслати 1. Увечері танки входять у Чаплинку.., матері відхрещуються, як від нечистої сили, від насланих панами сюди сталевих оцих страхіть (Олесь Гончар, II, 1959, 374);
// наслано, безос. присудк. сл. — Вже й не знаю, чи на мене наслано, чи майстри оцю хату закладали на моє лихо (Нечуй-Левицький, III, 1956, 252); Догадалась тоді баба, що то на нього нечисту силу наслано, покропила свяченою водою, і дід відійшов (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 16).
НАСЛАНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наслати 2. Конюший.. підводиться на насланій неподалік від Всеволода постелі (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 138); Вряди-годи скрипіли наслані на шпалах дошки від ритмічного крокування вартових (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 156).