НАСЛА́ННЯ́, я, сер.
1. Дія за значенням наслати 1 2. * У порівняннях. Тихий степовий городок.. тепер виник на нашому шляху як наслання чогось недоброго й зловіщого (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 7).
2. Те, що, за забобонними уявленнями, ніби роблять «злі сили», щоб спокусити, обманути кого-небудь. — Це якесь наслання. Це пороблено (Лесь Мартович, Тв., 1954, 37).